Зима — це найдивовижніша пора року, яка дарує дітям відчуття казки та справжнього дива. Саме взимку календар рясніє святами, що зігрівають душі навіть у найлютіші морози.Українські традиції, як-от вертеп, колядки та щедрівки, роблять ці свята особливо колоритними та незабутніми. 

У 4 класі вчителем Галат Оленою Вікторівною був проведений інтегрований урок літературного читання та мистецтва на тему Різдва. Це була  справжня подорож у глибини української душі. Поєднання слова, музики та живопису дозволило учням не просто вивчити матеріал, а відчути магію свята.

Діти ознайомились з сучасною різдвяною казкою Валентини Вздульської « Горобине різдво», у якому авторка описує пригоди горобчика під час Святвечора  та його пошуки їжі й затишку у великому місті, зустріч із Різдвяним Ангелом.Працюючи над текстом діти дійшли висновку, що справжнє Різдво — це не лише багатий стіл, а милосердя, здатність поділитися останньою крихтою та турбота про тих, хто слабший.

Також учні ознайомились з віршем Івана Малковича « Мій ангел такий маленький». Вірш став надзвичайно популярним завдяки однойменній пісні гурту «Плач Єремії» . Ця композиція вважається класикою сучасної української музики. У вірші описується подорож головного героя, на плечі якого сидів непомітний ангел , який оберігав його всюди. Хоча й був непомітним.Учні отримали творче завдання : за допомогою худржніх засобів створити образ свого уявного ангела охоронця. 

Потім учні занурилися в історю , звичаї, тадиції святвечора.З’ясували, що про народження Ісуса сповіщала Вифлеємська зірка.Тільки після сходження першої зірки на небі, вся сім’я збирається біля столу, на якому обов’язково має бути 12 пісних страв — за кількістю апостолів Ісуса. Головна страва — кутя: це каша з пшениці, меду, маку та горіхів. Пшениця символізує життя, а мед — солодку радість. У кутку кімнати ставлять сніп із пшениці або вівса — Дідух. Він символізує дух предків, добробут і гарний врожай. Після вечері діти збираються гуртами, беруть із собою «зірку» на палиці та йдуть до сусідів і родичів співати пісні — колядки. У них бажають господарям щастя, а натомість отримують солодощі чи монетки. На такому уроці літературне слово — колядка — оживає. Розбираючи тексти «Нова радість стала» чи «Добрий вечір тобі», діти відкрили для себе символіку віншувань та побажань добробуту. Це не просто вірші, а генетичний код нації, що передається з вуст у вуста. На уроці діти ознайомилися  з історією виникнення колядок з та декламували улюблені, бажаючи всім миру та добробуту.Учні зачитували прикмети, пов’язані із цим святом. Вважалося, що  в різдвяну ніч можна просити у Бога здійснення свого бажання.Виявилося ,що всі діти маєть єдине бажання – закінчення війни та поверенння до рідних домівок.Учні подякували нашим захисникам за те, що мають змогу зустріти зимові свята.  Такі уроки виховують повагу до традицій. Коли дитина власноруч малює ангела і водночас вивчає слова давньої колядки, вона стає частиною живої історії. Інтегрований підхід перетворює навчання на свято, де знання поєднуються з емоціями, закладаючи фундамент національної свідомості.

Наприкінці уроку учням була запропонована вікторина « Різдвяна мандрівка».

Дітям  потрібно було вибрати правильну відповідь із запопонованих варіантів.

Наприклад, « Чим раніше прикрашали ялинку?», « З чого готують узвар?», «Якого кольору різдвяна зірка?», « Що заносили до хати на святвечір?», « Яку солодку страву готують на різдво?», « Як називають тих дітей, що колядують?», « Хто приніс звістку про народження Ісуса?», « Скільки пісних страв готують на Святвечір?» Учні відповіли на всі запитання вікторини і були дуже задоволені своєю роботою на уроці.

Дякуємо учням 4 класу, які активно долучились до виконання творчих завдань: Мудраченку Матвію, Сердюку Роману, Новицькому  Олександру, Бруєву Руслану, Мокрополову Владиславу, Дриль Олександрі.