День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)))

У цей день ми згадуємо тих, хто загинув у страшних війнах ХХ століття. Ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих, перед мільйонами зруйнованих доль, перед матери нськими сльозами та солдатською кров'ю.

Це не просто історія -- це наш біль, це наша пам'ять. Ми не маємо права забути. Бо той, хто забуває зло, стає беззахисним перед його повторенням.

Лише з роками, коли стала дорослою, розумію, чому мій дідусь Андрій ніколи не розповідав мені про війну. Покладе таку велику, шорстку надруджену долоню мені на голівку, гладить моє волосся, а по щоці у нього котиться сльоза... Навіки та скупа стареча сльоза закарбувалася у моїй пам'яті... Мені дивно, незрозуміло, адже у нього є нагороди, а він нічого не хоче розповісти про них, лише говорить, що кожна із них дуже йому болить. Дідусь завжди говорив, що війна , то великий біль і страшне горе...

У старших класах, прочитавши твір О.Довженка "Україна в огні", зрозуміла, що роздерта, сплюндрована, згвалтована наша українська земля була і фашистами, і схожими на них комуністами. Про це не говорили... Українська PCP була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. З'єднання чотирьох Українських та двох Білоруських фронтів на 50–80 відсотків складалися з мешканців республіки. Уродженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисячі сіл. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн будинків, унаслідок чого понад 10 млн людей залишилися безпритульними.

Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав – засновниць ООН в 1945 році (не росії, як окремої республіки у складі Радянського Союзу, а саме УКРАЇНИ)!!!

І коли я чую: "А чий же Крим?" - я стверджую: "Наш, український!!!" Після Другої світової війни "руки" радянського уряду не дійшли до відбудови Криму. Спустошення, відсутність питної води, люди тікали з тієї території, бо до 1953 року лише один відбудований будинок у Феодосії, на весь півострів лише три хлібних магазини. І Україна взяла на себе відповідальність за цю територію. Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням. Україна за власні кошти відбудовувала міста і села Криму, зводила всім відомі здравниці, курорти Криму, підіймала сільське господарство, закладала виноградники та ін. Чого лише вартує побудований Північнокримський канал. До 2014 року канал забезпечував до 85 % потреб Криму у прісній воді. Зупиняюся, бо для всіх українців це болюча тема... Головне вчимо історію, щоб не забути її уроків!

А в ліцеї сьогодні ми вшанували пам'ять про загиблих воїнів всіх воєн ХХ століття.

Дякую вчителю історії Король Н.В., педагогу-організатору Пацурковській Т.С., класним керівникам 1-11 класів (Катасоновій В.Б., Ізосімовій С.А., Галат Л.Г., Галат О.В., Завгородній Г.О., Скляр І.О., Нейваненко С.М., Гаврюшенко Н.П., Філімоновій Н.А.) за проведені тематичні заходи, присвячені Дню пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Під час виховних годин, уроків історії учні переглянули тематичну презентацію, у якій висвітлювалися ключові події війни: від підписання пакту Молотова–Ріббентропа до капітуляції нацистської Німеччини. Діти дізналися про складну геополітичну ситуацію на українських землях напередодні війни. Окремо було висвітлено трагічні сторінки окупації, зокрема примусові вивезення мільйонів українців на роботи до Німеччини (остарбайтери), масові розстріли військовополонених та єврейського населення. Учні з особливою увагою слухали про трагедію Бабиного Яру, про депортації кримських татар та інших народів, а також про боротьбу Української повстанської армії за незалежність. Ці заходи стали не лише уроками історії, а й уроками людяності, пам’яті й гордості за наш народ. Учні залишились із розумінням того, що подвиг мільйонів українців, які боролися з нацизмом і терпіли жорстокі випробування, не повинен бути забутий.

Слава Україні! Героям слава!

Разом до ПЕРЕМОГИ З повагою - директорка ліцею Світлана ТКАЧЕНКО