Вітаю Вас, друзі, зі святом Останнього дзвоника!

Легкими хмаринками та життєдайним дощиком, весняною зеленню і запаморочливими запахами півоній та жасмину прощається з нами ще один навчальний рік. Рік, який ми точно ніколи не забудемо і в кожного з нас закарбуються його асоціації: тривог і вибухів, щасливих моментів і сліз, радості і страху, віри і надії…

Можливо за цей час не все склалося як ви планували, як мріяли… Не встигли досхочу набутися зі своїми шкільними друзями під час галасливих перерв, не здійснили довгоочікувану мандрівку мальовничими місцями рідного краю, не заспівали пісню на шкільному концерті…

Зате ви навчилися оберігати своє життя від небезпек, які ворог нам посилає щодня, навчилися не нехтувати повітряними тривогами, цінувати кожен день і насолоджуватися часом, проведеним із близькими та рідними. Ми всі зрозуміли, що насправді є життєвоважливим і необхідним, а без чого легко можна обійтися. Змінилися наші погляди, ми переглянули життєві пріоритети, відкрили в собі досі невідомі вміння і таланти.

На жаль, війна зруйнувала наш душевний спокій, звичне життя, забрала наші домівки… Сьогодні ми не вдома, де кожна стежина така знайома нам з самого дитинства. Там, поблизу рідного селища, точаться запеклі бої, ворог розбиває все, що нам близьке і рідне до болю, але ми віримо у безстрашність і відвагу наших захисників, впевнені, що найближчим часом ми повернемося до своїх осель і продовжимо навчання у рідній школі.

І ось сьогодні під мелодійну пісню останнього дзвоника кожен із вас робить крок у своєму шкільному житті: наші первачки із категорії новачків переходять у повноправні члени шкільної родини, інші учні крокують у предметне і вчительське розмаїття середньої ланки, а хтось звикається із гоноровим званням «старшокласник», але найособливішим і найтрепетнішим цей день є для наших випускників, учнів 11 класу, бо сьогодні вони зроблять найважливіший крок у доросле самостійне життя.

Дорогі наші випускники, прийміть найщиріші вітання! Хай ваші життєві стежини будуть легкими і рівними, усі мрії здійсненними, а справи добрими та корисними! Пам’ятайте, що навіть після найтемніших хмар на небі, обов’язково з’являється сонечко, а справедливість і добро перемагають і вжитті, а не лише в казках. А ми, ваші батьки і вчителі, завжди будемо поруч, і з радістю підкажемо чи допоможемо, якщо у вас виникне така необхідність.

Вітаю всіх із закінченням цього нелегкого 2024-2025 навчального року. Бажаю миру нашій Україні, щасливого дитинства, цікавих шкільних років та чудових літніх канікул дітям, терпіння і віри всім дорослим, сили аби пережити ці складні часи.

Саме тому я бажаю вам ніколи не забувати, що наша боротьба за Україну – це боротьба сьогодні за себе кращого завтра – інтелектуальнішого, освіченішого, рішучішого.

Завжди вимагайте своїх прав та поважайте права інших!

Поважайте своїх вчителів, наставників та батьків – вони дають вам найцінніше –

знання та досвід.

Поважайте наших Воїнів – вони захищають наші життя, нашу Україну.

Глибоко вдячна педагогам і батькам! Ви вклали у своїх вихованців і душу, і серце, і знання! Своєю любов’ю та невтомною працею допомагали пізнавати світ, прищеплювали найвищі моральні цінності.

Щастя всім, добра, міцного здоров’я, успіхів та миру.

Працюйте плідно, живіть яскраво, змістовно та драйвово!

Бажаю Перемоги! Успіхів та миру!

Слава Україні! Героям Слава!

Разом до ПЕРЕМОГИ!

З повагою - директорка ліцею Світлана ТКАЧЕНКО

  

З метою підвищення рівня обізнаності учнів про освітні можливості та вибору майбутнього закладу вищої (передвищої) освіти 23 квітня 2025 року для учнів КЗ «Білоколодязький ліцей» проведено профорієнтаційний захід, під час якого  присутні  ознайомилися з умовами та правилами вступу до Вищого професійного училища Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (м. Вінниця); Національного університету цивільного захисту України; Львівського державного університету безпеки життєдіяльності; Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Кременчук).

     Матеріали для проведення заходу надані Чугуївським РУ ГУ ДСНС України у Харківській області.

 Українська вишиванка - генетичний код нації

Сьогодні наша шкільна родина разом з усією Україною відзначає День вишиванки. Це свято органічно увійшло в наше життя у 2006 році, об’єднавши навколо головного національного символу.

Для нас у ліцеї цей день завжди проходить з добром і щирістю. Учні та вчителі вбираються у вишиванки, з гордістю розповідаючи про історію сорочок із закодованим у орнаментах посланням. Бо в них – молитва, надія, кожна ниточка прошита пам’яттю і вірою у нашу перемогу.

Вишиванка – мова української душі!

У багатьох родинах зберігаються безцінні вишиті реліквії, що дісталися від предків. А хтось збирає власну вишиту спадщину, аби передати нащадкам. Вишиванки - то більше, ніж одяг, то душа і в кожного вона своя, унікальна та неповторна.

Сьогодні Україна квітла візерунками й орнаментами. Поряд з традиційними білими й чорними можна зустріти кольору хакі – наш сучасний символ сили й незламності. Оберіг мужніх Захисників та Захисниць.

Навіть в роки репресій, українські матері, жінки, дівчата вишивали, так зберігали код нації, передаючи з покоління в покоління свою історію. Відомо, що у засланні, в таборах ГУЛАГу, українці продовжували вишивати. Це те, що не могла винищити тоталітарна система, вишиванка ставала протестом і викликом – мовою української душі.

Щиро дякую Всім учасникам (учням, батькам, вчителям, вихователям та малюкам дошкільного підрозділу) за участь у сьогоднішніх заходах:

флешмоб "Одягни вишиванку - генетичний код нації";

майстер-клас "Виготовляю свою вишиванку";

уроки, виховні години, присвячені Дню вишиванки;

участь у Всеукраїнському уроці національної ідентичності "Україна - це ТИ!"

Дякуємо нашим незламним воїнам, завдяки кому ми можемо берегти те, що робить нас справжнім, незалежним народом, який одягає вишиванку, гордо підіймаючи голову, несучи у серці частину власної історії.

Слава Україні! Героям слава!

Разом до ПЕРЕМОГИ

 «Друга світова. Наша Перемога»

Онлайн уроки для школярів і вчителів https://warmuseum.kyiv.ua/blog

Сьогодні учні, вчителі КЗ "Білоколодязький ліцей" відвідали Музей війни (м.Київ), який запрошує учнівську молодь і педагогів на онлайнзаняття, присвячене 80-річчю завершення Другої світової війни в Європі.

Дуже привітно нас зустрів екскурсовод музею Ігор Бучма, який розкрив по-новому вже вивчені сторінки історії та показав Другу світову війну через реальні долі, листи з фронту, фото зі старих альбомів і речі, що зберігають пам’ять поколінь.

Учні старших класів дізналися:

- чому ця війна – не просто сторінка в підручнику;

- яку роль у ній відіграв український народ;

- чому досі важливо знати ціну тієї Перемоги;

– як війна змінила наші міста й родини;

– якою була участь українців у перемозі над нацизмом;

– що саме приховують музейні артефакти, які бачили війну.

Пан Ігор розказав про головні події війни, які відбувались на території України, розкрив маловідомі факти та показав як ті події формували нашу ідентичність.

Діти уважно слухали, проводили паралелі із сьогоденням, аналізували, бо і самі є дітьми вже цієї жахливої війни, яку розпочала росія на рідній Україні. Їм також є що повідати майбутнім поколінням: жахи окупації і голод, не забути отой буханець хліба, вагою 450-500 грамів (що випікали працівники ліцею в холодній школі), який видавали їм тричі в неділю кожному, не забути і звільнення від рашистів, деокупацію, відновлення шкільного життя і навчання, рятування підручників, волонтерство, в'язання шкарпеток і виготовлення окопних свічок для наших захисників...

Слава Україні! Героям Слава!

Разом до ПЕРЕМОГИ!

     В 3 класі вчителем початкових класів Галат Оленою Вікторівною було проведено виховну годину на тему: “День пам’яті та примирення “.

     Діти переглянули фільм , присвячений цій темі і дізналися ,що 8 травня увесь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв Другої світової війни. А символ - червоний мак, символізує тугу за усіма загиблими у збройних конфліктах. 

     В цей день Україна вшановує пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Вчителем було наголошено про те , що в цей день ми не святкуємо-ми пам’ятаємо. Вчитель пояснила дітям ,що символом пам’яті є червоний мак- знак скорботи та нагадування про те,що війна не має романтики. Вона- мільйони зруйнованих доль, скалічених тіл і понівечених душ.

     Учитель надала інформацію дітям про те, що війна для українців почалася не 22 червня 1941року, а ще 1 вересня 1939-го з бомбардування Львова та інших міст. Того дня нацистська Німеччина напала на Польщу, а згодом, 17 вересня, Червона Армія за наказом Сталіна, увійшла до Західної України. За роки війни з України було мобілізовано близько7 мільйонів осіб до Червоної Армії. Кожен другий не повернуся.

     Вчитель підкреслила, що перемога над нацизмом стала можливою завдяки зусиллям десятків країн. Діти ознайомилися із значенням слова -нацизм. 

   Після поразки Гітлера світ зіткнувся з новою загрозою- агресивною ідеологією, яку сьогодні представляє росія. Ця ідеологія, як і нацизм, несе смертельну загрозу свободі, безпеці та правам людини в усьому світі. Діти, переглядаючи презентацію,дізналися,що Україна стала передовим фронтом у цій боротьбі. Наші військові боронять не лише власну державу, а й увесь демократичний світ від російської агресії. Сьогоднішня боротьба українців- це продовження тієї ж боротьби проти зла , яка точилася в 1939-1945 роках. Вчитель підкреслила, що пам’ять про минулу війну має бути дороговказом для дій сьогодні: треба не просто співчувати, а діяти. Символ пам’яті -квітка червоного маку, нагадує всім про те, якою ціною здобувається мир. На уроці дітям було запропоновано намалювати квітку червоного маку як символ пам’яті за загиблими захисниками.

В 4 класі вчителем Галат Людмилою Григорівною було  проведено урок, присвячений Дню пам’яті і примирення.

        Переглядаючи презентацію, діти зачитали вірш:

                     Весна іде і переможним кроком

                     В тюльпановому вічному вогні 

                     Йде травень крізь хвилини , дні і роки,

                     Несе нащадкам спогади свої.

На уроці діти дізналися, що 8 травня- це день пам’яті та примирення, пам’ятний день в Україні.

На уроці вчителем було продемонстровано презентацію на тему: “ 8 травня-день пам’яті та примирення в річницю перемоги над нацизмом у Європі.”

Учням була надана інформація, що 1 вересня1939 року німецькі війська перетнули польський кордон. Почалася Друга світова війна. У ті страшні часи на захист рідної землі піднялися всі: і дорослі, і діти.

 І живуть у пам’яті народу його вірні сини і дочки, ті , що не повернулися з грізної великої війни.

      Вчитель пояснила дітям, що 8 травня увесь цивілізований світ вшановує пам’ять жертв Другої світової війни. Основний символ, червоний мак символізує тугу за усіма загиблими у збройних конфліктах. В Україні червоний мак символізує пам’ять про жертв війни. Ми завжди пам’ятатимемо, що 8 мільйонів українців загинули у Другій світовій війні. 

    Дітям було продемонстровано карту України, на якій червоними маками позначено всі місця ,щоб нагадати людству про те, якою ціною здобувався мир. Символ-червоні маки, мов краплі крові- пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, за нас з вами, за наступні покоління.

  У дітей виникло бажання намалювати або зробити аплікацію квітки червоного маку, щоб вшанувати пам’ять загиблих захисників, які вже ніколи не повернуться до своїх рідних.

 

 

День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні)))

У цей день ми згадуємо тих, хто загинув у страшних війнах ХХ століття. Ми схиляємо голови перед пам'яттю загиблих, перед мільйонами зруйнованих доль, перед матери нськими сльозами та солдатською кров'ю.

Це не просто історія -- це наш біль, це наша пам'ять. Ми не маємо права забути. Бо той, хто забуває зло, стає беззахисним перед його повторенням.

Лише з роками, коли стала дорослою, розумію, чому мій дідусь Андрій ніколи не розповідав мені про війну. Покладе таку велику, шорстку надруджену долоню мені на голівку, гладить моє волосся, а по щоці у нього котиться сльоза... Навіки та скупа стареча сльоза закарбувалася у моїй пам'яті... Мені дивно, незрозуміло, адже у нього є нагороди, а він нічого не хоче розповісти про них, лише говорить, що кожна із них дуже йому болить. Дідусь завжди говорив, що війна , то великий біль і страшне горе...

У старших класах, прочитавши твір О.Довженка "Україна в огні", зрозуміла, що роздерта, сплюндрована, згвалтована наша українська земля була і фашистами, і схожими на них комуністами. Про це не говорили... Українська PCP була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. З'єднання чотирьох Українських та двох Білоруських фронтів на 50–80 відсотків складалися з мешканців республіки. Уродженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. У результаті бойових дій в Україні було зруйновано понад 700 міст і містечок, десятки тисячі сіл. Київ знищено на 85%, Харків - на 70%, великої розрухи зазнали Дніпропетровськ, Запоріжжя, Полтава, повністю знищено Тернопіль. Було зруйновано 2 млн будинків, унаслідок чого понад 10 млн людей залишилися безпритульними.

Визнанням внеску українців у перемогу над нацизмом стало включення України до складу держав – засновниць ООН в 1945 році (не росії, як окремої республіки у складі Радянського Союзу, а саме УКРАЇНИ)!!!

І коли я чую: "А чий же Крим?" - я стверджую: "Наш, український!!!" Після Другої світової війни "руки" радянського уряду не дійшли до відбудови Криму. Спустошення, відсутність питної води, люди тікали з тієї території, бо до 1953 року лише один відбудований будинок у Феодосії, на весь півострів лише три хлібних магазини. І Україна взяла на себе відповідальність за цю територію. Жодного "подарунка Хрущова" не було. У 1954 році на прохання Кремля Україна взялася рятувати зруйнований війною і украй занедбаний Російською РФСР Крим - із розваленою економікою і депортованим населенням. Україна за власні кошти відбудовувала міста і села Криму, зводила всім відомі здравниці, курорти Криму, підіймала сільське господарство, закладала виноградники та ін. Чого лише вартує побудований Північнокримський канал. До 2014 року канал забезпечував до 85 % потреб Криму у прісній воді. Зупиняюся, бо для всіх українців це болюча тема... Головне вчимо історію, щоб не забути її уроків!

А в ліцеї сьогодні ми вшанували пам'ять про загиблих воїнів всіх воєн ХХ століття.

Дякую вчителю історії Король Н.В., педагогу-організатору Пацурковській Т.С., класним керівникам 1-11 класів (Катасоновій В.Б., Ізосімовій С.А., Галат Л.Г., Галат О.В., Завгородній Г.О., Скляр І.О., Нейваненко С.М., Гаврюшенко Н.П., Філімоновій Н.А.) за проведені тематичні заходи, присвячені Дню пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Під час виховних годин, уроків історії учні переглянули тематичну презентацію, у якій висвітлювалися ключові події війни: від підписання пакту Молотова–Ріббентропа до капітуляції нацистської Німеччини. Діти дізналися про складну геополітичну ситуацію на українських землях напередодні війни. Окремо було висвітлено трагічні сторінки окупації, зокрема примусові вивезення мільйонів українців на роботи до Німеччини (остарбайтери), масові розстріли військовополонених та єврейського населення. Учні з особливою увагою слухали про трагедію Бабиного Яру, про депортації кримських татар та інших народів, а також про боротьбу Української повстанської армії за незалежність. Ці заходи стали не лише уроками історії, а й уроками людяності, пам’яті й гордості за наш народ. Учні залишились із розумінням того, що подвиг мільйонів українців, які боролися з нацизмом і терпіли жорстокі випробування, не повинен бути забутий.

Слава Україні! Героям слава!

Разом до ПЕРЕМОГИ З повагою - директорка ліцею Світлана ТКАЧЕНКО

25 квітня 2025 року в 4 класі вчителем Галат Людмилою Григорівною було проведено урок з предмету “ Я досліджую світ”, на якому при вивченні теми “ Як людина змінює природу”, основна увага була приділена наймасштабнішій техногенній катастрофі в історії людства.

     Діти дізналися, що 26 квітня виповнюється 39 років із дня аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала однією  з найстрашніших катастроф за всю історію ядерної енергетики.

     800 тисяч чоловіків, серед яких були мешканці нашого селища Білий Колодязь, ризикуючи життям і здоров’ям, стабілізували ситуацію на АЕС.Але внаслідок витоку радіації було забруднено багато територій. Ліс, який знаходився неподалік станції, став яскраво рудого кольору. З тих пір йому дали назву “ Рудий ліс”. 

Понад 100 000людей покинули свої рідні місця, які внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС були забруднені радіоактивними речовинами. На тих територіях не можна буде проживати декілька тисячоліть.

       Тому у Вовчанському районі на Харківщині було збудовано селище Вільча для жителів, які приїхали із забруднених радіацією територій. А тепер мешканці Вільчі вдруге стали переселенцями, внаслідок повномасштабної війни росії проти України. Вклонімося многостраждальному нашому українському народу.

         Щороку 26 квітня відзначається Міжнародний день пам’яті про Чорнобильську трагедію. Діти переглянули документальний фільм про цю катасторфу і дізналися, що 81 населений пункт в Україні став безлюдний. Людей евакуювали з тих місць, на яких не можна жити. А в той час  так пишно квітнуть вишні...